Ключи Марии – Андрей Курков

Минуле і сьогодення змішалося у новом романі А. Куркова та В.Винничука. Релігія, міфи, легенди і перекази, сучасні реалії Києва і історичні факти Львова. Три відрізки часу, троє, а якщо точно – то шестеро ключових героїв і ключі, що передаються якимось чином не поколіннями, а роками. Щоб відкрити один-єдиний, надто важливий і значущий замок.Неймовірна книга! Настільки, що я чи не вперше, не знаю, як приступити до її описання.Адже це так не просто блукати з тамплієрами в 1111-тому, потім тікати від нацистів у 1941-му, і в 2019-му шукати скарби, про які тільки й знаєш, що з з легенд, і людей, про яких майже нічого не відомо.Львів, Крим, Київ, Греція, Польша. Автори не дають часів на роздуми. Та куди б нас не закинули, всюди пірнаєш в гущу подій, набуваєш якогось відчуття невагомості і разом з героями силишся відгадати одвічну загадку, знайти таки той священний Грааль, і захистити ту, хто в різні часи набував особливого лику, але яку ми всі знаємо як Богородицю.І неважливо, чи ти середньовічний лицар, чи син професора, що переховується від фашистів, чи чорний археолог, не за професією, не за покликанням, а тому що требя на щось жити, якщо ти від народдення помічений особливою міткою – доля знайде тебе. І та жінка, якій віднинині служитимеш до скону.Не перевод. Но краткие эмоции. Это удивительная книга. Она воплотила в себе прошлое и настоящее, библейские мотивы, легенды и научные трактаты.

Здесь и любовь, и дружба, и приключения. Предательство и верность, честь и бесчестие.

Она полна ароматами кофе и терпкого вина, киевского дождя и греческого солнца.

Язык просто невероятен. Оно и не удивительно. Два метра украинской литературы её написали. Винничук уже в любимых, а вот Курков почему-то ассоциируется с пингвином. Нет, я вообще-то знаю почему, но пока не детально.

Яскравий авторський тандем. Обидва автори пишуть високоякісно, уміють захопити читача, занурити його в події, зробити спів-учасником. Тим більше було цікаво, як вони «помиряться» в межах одного твору. На мою думку, їм вдалося на всі 100%!Насамперед три часові площини, безперечно, дали простір для польоту фантазії. Відчуваю, що частину про Львів писав його знавець Юрій Винничук. А от сучасний Київ, здогадуюся, – справа письменницького пера Андрія Куркова. Найголовніше, що всі часові площини оригінальні, різні й об'ємні. І прекрасно між собою гармоніюють.Сюжет розгортається досить стрімко, у якісь моменти є відчуття екшну. Ось ти разом зі львівським професором на «співбесіді» з червоними «визволителями», а в наступний момент вже в наші дні намагаєшся розібратися з чорною бухгалтерією. Важливо, що в усе, що відбувається з героями, свято віриш. Навіть у білі кристали з чудодійним ефектом. :)Роман справді неординарний. Читали з чоловіком паралельно. В обох враження гарне. Єдине, що трохи подивувало – фінал. Здається, він надто стрімкий. Принаймні, ми, читачі, були б раді ще парі сотень сторінок такого якісного тексту.