Тетяна Мартін
Глосарій юридичної термінології (українсько-англійський)
У поданому до вашої уваги глосарії з юридичної термінології наводяться юридичні терміни українською та англійською мовами, і подається їх короткий опис. У глосарії терміни подаються у алфавітному порядку. Глосарій буде корисний для працівників, пов'язаних з юриспруденцією, людей, які займаються перекладами юридичної літератури та широкої публіки.
У глосарії розглянути терміни за такими розділами правової системи:
1. Судові системи та юрисдикція
2. Процедура кримінального судочинства
3. Цивільний судовий процес.
4. Етапи судового розгляду
5. Попереднє слухання та суд присяжних
6. Юридична етика
7. Конституційне право
8. Злочини проти особи, власності та людського житла
9. Правопорушення та заподіяння шкоди. Умисні правопорушення. Вбивство,
10. Злочини проти моральності та зловживання наркотиками
11. Халатність та відповідальність
12. Укладання договорів. Вимоги договору. Треті сторони та виконання контрактів
13. Єдиний Комерційний кодекс та договори купівлі-продажу товарів
14. Особисте майно та застави. Інтелектуальна власність
15. Заповіти. Основні положення заповіту та важливі застереження та вказівки.
16. Позбавлення спадщини. Відкликання заповіту, закінчення терміну дії та виключення.
17. Відсутність заповіту. Особистий представник майна. Агентське право
18. Врегулювання майнового стану. Набуття права власності на нерухомість. Множинне володіння нерухомістю
19. Іпотечні кредити. Орендодавець та орендар
20. Процедура укладання шлюбу та його розірвання
21. Комерційні організації. Закон про банкрутство
22. Служба імміграції та натуралізації США (INS)
Складність перекладу термінів полягає у використанні різних правових систем в англомовних країнах та Україні. Тому іноді важко знайти аналогічні юридичні терміни в цих правових системах і деякі терміни описуються прямим перекладом з однієї мови на іншу.
Провідні правові системи у названих країнах – це англосаксонська та романо-німецька правові системи. Найважливіші відмінності в англосаксонській та романо-німецькій системі права полягають у тому, що англосаксонська система права ґрунтується на судових прецедентах, а романо-німецька базується на нормативних правових актах. В англосаксонському праві відсутний розподіл на громадське і приватне на відміну від романо-німецької правової системи.
Англійське право є правової системою Англії та більшості держав Британської Співдружності націй та США. Англійське право можна поділити на дві нерозривно пов'язані гілки: загальне (або прецедентне) право та право статутів – актів Парламенту. Судді, в процесі слухань, на основі принципу stare decisis («неухильно дотримуючись вирішеного раніше») застосовують юридичні прецеденти до фактів та обставин кожного конкретного судового розгляду. Ступінь юридичної сили судових рішень залежить від становища суду в ієрархії судової системи. Цілком зрозуміло, що рішення вищого за ієрархією апеляційного суду є обов'язковим юридичним прецедентом застосування судами нижчих інстанцій. Статути є кодифікованим відображенням прецедентного права, оскільки фактично є склепіння правил із судових прецедентів.
У англійському праві виділяють такі основні галузі: Конституційне право, Адміністративне право, Сімейне право, Деліктне право, Договірне право (у сфері бізнесу), Майнове право, Трасти, Трудове право, Доказове право, Кримінальне право. Англійське право розмежовує такі види права: загальне право право справедливості. А також публічне та приватне право. Ключова різниця між публічним та приватним правом у тому, хто запускає механізми офіційного примусу: держава чи приватна особа. У сфері бізнесу найбільш застосовно приватне право, особливо корпоративне. Розмежування цивільної та кримінальної відповідальності є центральним для англійського права – від цього залежить порядок судового захисту та термінологія.
Кримінальне право є частиною громадського права. Злочинця переслідує не приватна особа, а держава, тому що від злочину страждає суспільство в цілому – масштаб шкідливості наслідків використовується для пояснення, чому одне й те саме діяння може спричиняти і кримінальну, і цивільну відповідальність (наприклад, п'яне водіння зі збитим пішоходом тягне як кримінальне переслідування, що загрожує усьому суспільству, і громадянську відповідальність за заподіяння шкоди здоров'ю окремої людини). Для визнання підсудного винним державний обвинувач повинен довести, що дії чи бездіяльність мали суспільно небезпечні наслідки, або що підсудний не виконав обов'язків щодо вжиття всіх необхідних заходів, щоб уникнути кримінальних наслідків.
Цивільне право є елементом приватного права. Назви цивільних справ відображають той факт, що примус ініційований приватною особою. Позивач має переконати суд, що правдивість його тверджень вірогідніша, ніж неймовірна (принцип більшої ймовірності). Громадянська відповідальність перестає бути покаранням, а служить компенсацією. Тому, наприклад, стягнення боргу у цивільному процесі не може тягнути за собою обмеження свободи боржника (тому в порівняльно-правовому контексті практика заборони виїзду за кордон цивільно-правових боржників виглядає сумнівною). Суперечка на розсуд сторін може бути вирішена у позасудовому порядку. У сфері цивільних правовідносин найчастіше застосовується право справедливості.
Важлива відмінність американської правової системи від англійської полягає в наявності писаного Основного закону, яким у країні є Конституція 17 вересня 1787, що складається з преамбули, семи статей і двадцяти семи поправок. Англійське прецедентне право застосовується не беззастережно.
У романо-німецьку правову сім'ю входять правові системи країн Західної, Центральної та Південної Європи, включаючи Україну. Головною особливістю романо-німецької правової системи є формування на основі рецепції римського права. Важливою особливістю романо-німецького права є його яскраво виражений кодифікаційний характер. Основне джерело права – закон (нормативний правовий акт). Їй притаманний точний галузевий розподіл норм права.
Історичною особливістю романо-німецького права є підвищений статус приватного права щодо публічного права, тобто дотримується принцип первинності приватного права та вторинності публічного права. Поняття правової норми одна із найважливіших елементів романо-німецького права. Розуміння правової норми зводиться до такого: норма права – це правило поведінки, яке є загальним та загальнообов'язковим, має велике значення. Сама правова норма сприймається як абстрактне розпорядження, як найвище правило поведінки громадян і державних органів. Нормативно-правові акти, зазвичай, побудовані за такою ієрархічною схемою: конституційні (органічні) закони – звичайні (поточні) закони – підзаконні акти. Провідна роль правотворчості належить законодавцю, зазвичай, – представницькому органу в структурі державної влади; панівна юридична доктрина – доктрина верховенства закону. По-перше, вона означає, що закон має вищу юридичну силу і всі інші нормативно-правові акти мають бути приведені у відповідність до закону, а у разі суперечності закону будь-який акт може бути опротестований або скасований. По-друге, відповідно до доктрини верховенства закону правозастосовник зобов'язаний діяти строго відповідно до закону, не створюючи при цьому нових правових норм.
Джерелами права в Україні є Конституція, конституційні закони, укази та розпорядження Президента, постанови та розпорядження Уряду, відомчі акти органів виконавчої влади, акти органів місцевого самоврядування; також до джерел права належать міжнародні договори та угоди, якщо вони були в установленому порядку ратифіковані. Правова система України – сукупність національної системи права та міжнародно-правових зобов'язань, правової культури українського суспільства та правової практики. В правовій системі зазвичай можна виділити: конституційне (державне) право, цивільне право, адміністративне право, кримінальне право, цивільно-процесуальне право, кримінально-процесуальне право, аграрне право, земельне право, трудове право, сімейне право та фінансове право.
The glossary of legal terminology presented to your attention contains legal terms in two languages English and Ukrainian and their a brief description. In the glossary, the terms are presented in Latin alphabetical order. The glossary will be helpful for law-related workers, people engaged in legal literature translations, and the general public.
The glossary discusses terms in the following sections of the legal system:
1. Judicial systems and jurisdiction
2. The procedure of criminal proceedings
3. Civil litigation.
4. Stages of the trial
5. Preliminary hearing and jury trial
6. Legal ethics
7. Constitutional law
8. Crimes against the person, property, and human habitation
9. Offenses and causing harm. Intentional offenses. Murder,
10. Crimes against morality and drug abuse
11. Negligence and liability
12. Conclusion of contracts. Contract requirements. Third parties and contract execution
13. Unified Commercial Code and contracts for the sale of goods
14. Personal property and liens. Intellectual property
15. Wills. The main provisions of the will and essential reservations and instructions.
16. Disinheritance. Revocation of the will, expiration, and exceptions.
17. Absence of a will. A personal representative of the property. Agency law
18. Settlement of property status. Acquisition of ownership of the real estate. Multiple ownership of the real estate
19. Mortgage loans. Landlord and tenant
20. The procedure of marriage and divorce
21. Commercial organizations. Bankruptcy Law
22. U.S. Immigration and Naturalization Service (INS)
The difficulty of translating terms lies in different legal systems in English-speaking countries and the Ukrainian. Therefore, it is sometimes difficult to find similar legal terms in these legal systems, and some terms were described by direct translation from one language to another.
The leading legal systems in named countries are the Anglo-Saxon and Romano-Germanic legal systems. The most critical differences in the Anglo-Saxon and Romano-Germanic law systems are that the Anglo-Saxon system of law is based on judicial precedents. In contrast, the Romano-Germanic system is based on normative legal acts. Anglo-Saxon law is not divided into public and private (Anglo-Saxon law does not have a structure of clarity and systematicity, unlike the Romano-Germanic legal system).
English law is the legal system of England and most of the states of the British Commonwealth of Nations and the United States. English law can be divided into two inextricably linked branches: general (or case law) and the law of statutes – acts of Parliament.
The essence of English common law is that the courts create it. Thus, in the course of hearings, based on the principle of stare decisis ("strictly adhering to what was decided earlier"), apply legal precedents to the facts and circumstances of each particular trial. The degree of legal force of judicial decisions depends on the court's position in the hierarchy of the judicial system. The hierarchy's highest court of appeal decisions is a binding legal precedent for application by lower courts.
Statutes are a codified reflection of case law since they are sets of rules from judicial precedents. The Parliament only has to bring the process to a logical conclusion by adopting the so-called "acts on legal reforms," amending the existing statutes, and formalizing the already actively applied law norms.
In English law, the following main branches are distinguished: Constitutional Law, Administrative Law, Family Law, Tort Law, Contract Law (in Business), Property Law, Trusts, Labor Law, Evidentiary Law, Criminal Law.
English law distinguishes the following types of law: common law and the law of equity, and also public and private law. The distinction between civil and criminal liability is central to English law – the procedure for judicial protection and terminology depends on it. The critical difference between public and personal law is who triggers the mechanisms of official coercion: the state or an individual. In the field of business, private law is most applicable, especially corporate law.
Criminal law is part of public law. A private person does not pursue the criminal, but by the state, because society as a whole suffers from the crime – the scale of the harmfulness of the consequences is used to explain why the same act can entail both criminal and civil liability (for example, drunk driving with a downed pedestrian entails both criminal prosecutions for threatening the whole society with drunk driving and civil liability for harming the health of an individual). To find the defendant guilty, the public prosecutor must prove that the actions or omissions had socially dangerous consequences or that the defendant failed to fulfill the obligation to take all necessary measures to avoid criminally punishable consequences.
Civil law is an element of private law. The names of civil cases reflect the fact that a private person initiated the coercion. The plaintiff must convince the court that the veracity of his statements is more likely than improbable (the principle of greater probability). Civil liability is not a punishment but serves as compensation. Therefore, for example, debt collection in civil proceedings cannot entail restriction of the debtor's freedom. The dispute may be settled out of court at the discretion of the parties. In the field of civil legal relations, the law of justice is most often applied.
An essential difference between the American legal system and the English one is the presence of a written Basic Law, which in the country is the Constitution of September 17, 1787, consisting of a preamble, seven articles, and twenty-seven amendments. English case law is not applied unconditionally.
The Romano-Germanic legal family includes the legal systems of Western, Central, Southern Europe and the Ukrainian. The main feature of the Romano-Germanic legal system is its formation based on the reception of Roman law. An essential element of Romano-Germanic law is its pronounced codification character. The main source of law is the law (normative legal act). It has a clear sectoral division of legal norms.
The historical feature of Romano-Germanic law is the elevated status of private law relative to public law; that is, the principle of the importance of personal law and the secondary nature of public law is observed. The concept of a legal norm is one of the most important elements of Romano-Germanic law. The understanding of the legal norm boils down to the following: the rule of law is a rule of conduct that is general and generally binding, is of great importance. The legal norm is considered an abstract order, as the highest rule of behavior for citizens and state bodies. Normative legal acts, as a rule, are constructed according to the following hierarchical scheme: constitutional (organic) laws – ordinary (current) laws – by-laws. The leading role in lawmaking belongs to the legislator, as a rule, to a representative body of state power; the prevailing legal doctrine is the doctrine of the rule of law. Firstly, it means that the law has the highest legal force, and all other normative legal acts must be brought into line with the law, and in case of contradiction of the law, any act can be protested or canceled. Secondly, under the doctrine of the rule of law, the law enforcement officer is obliged to act strictly under the law, without creating new legal norms.
The sources of law in the Ukrainian are the Constitution, federal constitutional laws, federal laws, presidential decrees and orders, Government resolutions and orders, departmental acts of federal executive authorities, constitutions (charters) of subjects of the Ukrainian, laws of subjects of the Ukrainian, acts of executive authorities of subjects of the Ukrainian, acts of local self-government bodies; also, international treaties and agreements, if they have been duly ratified, are sources of law.
Ukrainian’s legal system is a combination of the national system of law and international legal obligations of the Ukrainian, the legal culture of Ukrainian society, and legal practice in Ukraine. In the Ukrainian legal system, it is traditionally possible to distinguish: constitutional (state) law, civil law, administrative law, criminal law, civil procedure law, criminal procedure law, agricultural law, land law, labor law, family law, financial law.
А
Аборт (лат. abortus – викидень) – переривання вагітності шляхом видалення чи вигнання ембріона або плоду медикаментозним чи хірургічним втручанням. Аборт належить до найстаріших проблем медичної етики, а також філософії, юриспруденції та теології. Аборти в Україні є законними за запитом протягом перших 12 тижнів вагітності. Між 12 і 28 тижнями аборт застосовується з різних причин, включаючи медичні, соціальні та особисті підстави, та за будь-якої причини зі згоди комісії лікарів.
Abortion or feticide is the act of stopping a pregnancy and means the killing of a fetus in the womb.
Абсолютна відповідальність – вид матеріальної відповідальності, яка ґрунтується на договірному зобов'язанні повністю відшкодувати матеріальну шкоду незалежно від вини чи недбалості. Іноді називається об'єктивною відповідальністю.
Absolute liability is liability for an act that causes harm without regard to fault or negligence—it is also called strict liability.
А-Б траст (тип трасту на подружнє відрахування). Траст є універсальним інструментом управління власністю. Також є ефективним інструментом податкового планування, захисту активів та їхнього передання у спадок.Тип сімейного А-Б трасту часто використовується для організації впорядкованої передачі майна та активів у разі смерті і зменшує оподаткування другого з подружжя або дитини. Це називається обхідним, кредитним захисним та еквівалентним трастом.
A–B trust is a type of marital deduction trust that reduces the second spouse's taxation to die by limiting the amount in that person’s estate to a not-taxable sum. It is also called the bypass trust, credit shelter trust, and exemption equivalent trust.
Автоматичне призупинення – це відстрочка провадження щодо стягнення заборгованості щодо боржника.
The automatic stay, also known as automatic suspension, is a self-operating postponement of collection proceedings against a debtor.
Авторське право – інститут цивільного права, що регулює правовідносини, пов'язані зі створенням і використанням творів науки, літератури, мистецтва і комп'ютерних програм. Авторське право включає немайнові та майнові права на використання твору.
Copyright is the exclusive right given to an author, composer, artist, or photographer to publish and sell exclusively a creative work for the author's life plus 70 years.
Агент – це фізична або юридична особа, яка виконує певні доручення; це представник організації, установи і так далі.
An agent is a person authorized to act on behalf of another and subject to the other’s control; it is also called a surrogate or the factor, a bailee to whom goods are consigned for sale.
Агентські правовідносини. Під агентським договором розуміється обов'язок однієї сторони (агента) за дорученням іншої сторони (принципалу) вчинити юридичні та інші дії за винагороди від свого імені, але за рахунок принципала або від імені та за рахунок принципала.
Agency means a relationship that exists when one person is authorized to act under the control of another person.
Адвокат за призначенням суду. Змістовна сторона інституту «адвокат за призначенням» полягає в тому, що адвокат обирається і залучається не самою особою (підозрюваним, обвинуваченим або підсудним) або його знайомими, а призначається державою в особі органу, який розслідує або розглядає кримінальну справу.
A court-appointed attorney is available if you’re facing criminal charges and cannot afford a private defense attorney. You may qualify for a court-appointed lawyer.
Адвокатська таємниця – право адвоката не розголошувати інформацію, отриману від клієнта; право клієнта на конфіденційність спілкування з адвокатом.
Attorney–client privilege is related to the duty of confidentiality that an attorney has with a client, but it comes from evidence law. It protects a lawyer from having to testify against his or her client even when issued a subpoena.
Адекватна провокація – це вид психологічної маніпуляції, здійснюваної в інтересах провокатора з метою спонукання кого-небудь до певних дій, що тягне для дійових осіб негативні наслідки.
Adequate provocation is a provocation that a reasonable person might naturally be induced to commit the act after losing self-control.
Адміністратор – особа, призначена судом для управління майном померлого без заповіту.
The administrator is a male appointed by the court to administer the estate of an intestate decedent.
Адміністратор майнa померлого за призначенням суду – особа, призначена судом для завершення врегулювання майнового стану, в якому раніше призначений адміністратор помер, пішов у відставку або був звільнений з посади.
Administrator d.b.n. is a person appointed by the court to complete the settlement of an estate in which a previously appointed administrator has died, resigned or been removed. (d.b.n. is an abbreviation for de bonis non.)
Адміністратор спадщини, особистий представник – особа, призначена цивільним судом або судом у справах опіки або реєстратором заповіту для вирішення питань про майно померлого без заповіту.
The personal representative is the executor or administrator of a deceased person.
Адміністратор спадщини з докладеним заповітом – особа, призначена судом для управління спадковим майном, в якому немає призначеного виконавця або в якому виконавець помер та з якоїсь причини не врегулював майно.
An administrator with the will annexed is a person appointed by the court to administer a testate estate in which no executor is nominated or the executor has died or, for some reason, does not settle the estate. Also called administrator c.t.a., administrator cum testamento annexo, and administrator w.w.a.
Адміністратор спадщини з докладеним заповітом – особа, призначена судом для управління спадковим майном, в якому не зазначено душоприказника або вказано неналежного душоприказника.
An administrator cum testamento annexo is a person appointed by the court to administer a testate estate in which no executor is nominated or in which the executor has died or, for some reason, does not settle the estate.
Адміністратор спадщини на період розгляду справи – особа, призначена цивільним судом або судом у справах опіки або реєстратором заповіту для вирішення питань про майно померлого без заповіту (особи, яка не залишила заповіту). для представлення інтересів майнової маси в позові.
An administrator ad litem is an administrator appointed by the court to represent the interests of an estate in an action.
Адміністратор спадщини на період судового розгляду – тимчасовий адміністратор, призначений судом для захисту майнових активів при оскарженні заповіту.
Administrator pendente lite is a temporary administrator appointed by the court to protect estate assets when a will is challenged.
Адміністративне слухання справи. Адміністративні покарання повинні накладатися повноважним органом (посадовою особою) з урахуванням характеру вчиненого правопорушення (об'єкта посягання, наслідків, поширеності діяння і стану боротьби з ним) і обставин, що пом'якшують (обтяжують) відповідальність.
The administrative hearing process is similar to being in court for a trial. However, an administrative hearing involves disputes under the authority of governmental agencies.
Адюльтер – порушення подружньої вірності чоловіком або дружиною; позашлюбний любовний зв'язок.
Adultery is voluntary sexual intercourse by a married person with someone other than that person’s spouse or by an unmarried person with a married person.
Активи – спадкова майнова маса.
Assets means property.
Активи банкрута – це майно боржника на момент порушення справи про банкрутство.
Bankruptcy estate is the collection of the legal or equitable interests of the bankrupt debtor’s property at the time of the bankruptcy filing. The extent of the bankruptcy estate is listed in Section 541 of the bankruptcy code.
Акт відмови від права -документ на нерухоме майно, в якому особа, яка надала право, передає тільки свою частку, якщо така є, у власності і не дає ніяких гарантій правового титулу.
A quitclaim deed is a deed to real property in which the grantor transfers only their interest, if any, in the property and gives no warranties of title. It is also called a deed without covenants and a fiduciary deed.
Акт поділу судових процесів означає поділ судових процесів або судових переслідувань за участю декількох сторін на окремі, незалежні справи, що призводять до окремих остаточних рішень.
Severance of actions means the separation of lawsuits or prosecutions involving multiple parties into separate, independent cases, resulting in individual, final judgments.
Акцепт – це згода на укладення договору відповідно до пропозиції (оферти) іншої сторони. Якщо одержувач оферти приймає (згоджується) з умовами оферти, відбувається акцепт і угода набирає чинності.
Acceptance means that the offer consents (agrees) to the terms of the offer, an acceptance occurs, and an agreement comes into existence.
Акцептант – особа, якій направляється оферта.
The offeree is one to whom an offer is made.
Акціонери – люди, які володіють акціями корпорації.
Shareholders or stockholders are people who own shares in a corporation.
Акціонерний сертифікат – документ, що підтверджує право власності на акції корпорації.
A stock certificate is a document that evidences ownership of stock in a corporation.
Алібі – у криміналістиці факт знаходження обвинуваченого або підозрюваного поза місцем злочину в момент його скоєння, встановлений доведеною присутністю його в цей час в іншому місці.
An alibi is a defense that places the defendant in a place other than the crime scene, making it impossible for them to commit the crime.
Аліменти на дитину є законними зобов'язаннями батьків сприяти економічному утриманню та освіті своїх дітей.
Child support is the legal obligation of parents to contribute to the economic maintenance and education of their children. It is sometimes called maintenance.
Альтернативне вирішення спорів включає процедури врегулювання спорів іншими способами, ніж судовий процес, включаючи посередництво та арбітраж.
Alternative dispute resolution (ADR) procedures include mediation and arbitration, which are procedures for settling disputes by means other than litigation.
Американська асоціація адвокатів (ABA) – найбільша добровільна асоціація адвокатів у Сполучених Штатах; вона встановлює академічні стандарти для юридичних шкіл та формулює модель кодексів етики, пов'язаних із юридичною професією.
The American Bar Association (ABA) is the largest voluntary bar association in the United States. It sets academic standards for law schools and formulates a model of ethics codes related to the legal profession.
Амністія – міра, що застосовується за рішенням органу державної влади до осіб, які вчинили злочини, сутність якої полягає у повному або частковому звільненні від покарання, заміні покарання на м'якше або припинення кримінального переслідування.
Amnesty is the government's action by which all persons or groups of persons who have committed a criminal offense—usually of a political nature that threatens the sovereignty of the government (such as Sedition or treason)—are granted Immunity from prosecution.
Амортизація – це процес поступового перенесення вартості засобів праці (у міру їх фізичного та морального зносу) на вироблений за їх допомогою продукт. Щодо кредиту це свідчить зменшення залишку за кредитом до його повного погашення.
Amortization means reducing or decreasing over time. In a loan, it shows how the loan balance is reduced until it is paid off.
Анульоване майно – це нерухоме майно, яке може бути анульовано при настанні події або умови, зазначених особою, що надає право передачі. Передача може бути недійсною або, принаймні, підлягає анулюванню. Існує три типи майна, яке може бути оскаржене: в судовому порядку, в судовому порядку за наявності обмежень або відсотків, що підлягають виконанню, і в судовому порядку за наявності необхідних умов. Довічне майно також може бути оскаржене.
Defeasible estate is an estate that can be lost or defeated. A defeasible estate is created when a grantor transfers land conditionally. Upon the happening of the event or condition stated by the grantor, the transfer may be void or at least subject to annulment. Three types of defeasible estates are the fee simple determinable, the fee simple subject to an executory limitation or interest, and the fee simple subject to a subsequent condition. A life estate may also be defeasible.
Анулювання – це акт денонсації, припинення, невиконання, опротестування і т.п дії.
Extinction is the act of extinguishing or putting to an end.
Анулювання – це судове рішення, наприклад, про визнання шлюбу недійсним з моменту його укладення, внаслідок виявлення обставин, що перешкоджали його укладенню.
An annulment is a judicial declaration that no valid marriage ever existed.
Анулювання (також ануляція, від лат. annullo-знищую) – оголошення чого-небудь, що не відбулося.
Avoid means to annul, cancel, or make void. To get out of a voidable contract, repudiate. It's also called disaffirm.
Апеляція – це клопотання, яке подається до вищих судових інстанцій з проханням про перегляд рішення суду.
The appeal is a request to a higher court to review a lower court's decision.
Апеляційна застава -застава, яка часто потрібна як застава для покриття витрат на апеляцію, особливо у цивільних справах.
An appeal bond is a bond often required as security to guarantee the cost of an appeal, especially in civil cases.
Апеляційна юрисдикція – це право вищого суду переглянути рішення судів нижчих інстанцій.
Appellate jurisdiction means the power to hear a case when it is appealed.
