Аліна Поліщук Alianna Poli
Я – ПРОТИРІЧЧЯ
Десь серед пустелі і диких баранів я залишу тут спокій. Іди.
• Хто я?
І чи все це даремно?
Запитання снують павутиння
В цих кімнатах я спалена поглядом й дика
Ти серце своє на аукціон поставив
А моє на розпродаж.
Я солона вода
Не пий! Несмачно і до нестями бридко
Хто я?
Німий чи сліпий, що половини Всесвіту не бачить і невідчуває?
Хто я для тебе?
Прірва розпечених зрад і ревнощів,що видає тебе з середини.
Хто я?
І чи щось я в цьому житті значу?
Тобою розгублена
тобою надпита
тобою сценічно покинута.
Ці титри не мають кінця
Знай! Ми ніколи не розійдемось ідучи по одній і тій самій дорозі.
Так, хто я?
Цілючий нектар чи отруйне яблуко?
дерево на якому шипи
З легенів вириваються птиці
Але не знають куди летіти
тому залишаються в клітці.
Мені ж вистачає твого повітря
Я ним вже не взмозі дихати.
Не потрібно! Іди!
Краще я буду Н І К И М.
• Я вибираю залежність досконалої жінки і плювати на ваші канони.
Я творіння Господнє і в мені моя сила, а правда в Законі.
Я твердиня і ніжність, мені непотрібні дорогі квіти і брендові сукні, я вибираю турботу і любов в кожному слові.
Мені не потрібні величезні статки, замки, корони, банківські рахунки, куховарки та покоївки.
Я вибираю спокій у трьох кімнатах, двох дітей та розумного чоловіка.
Я вибираю залежність кожного ранку прокидатись з посмішкою і готувати сніданок, тричі на рік виїжджати в іншу країну, та іноді ходити в дорогі ресторани.
Так, я сміливо вибираю собі роботу мами, дружини та домогосподарки!
Я жінка, яка в цьому хаосі людської деградації вибирає любов і сім'ю, замість кар'єри та постійних гулянок, мовляв мені, ще рано і я неготова до таких зобов'язань.
Вибираю залежність бути опорою, терплячою та вірною жінкою, люблячою, розумною матір'ю та гордо відстоювати честь своєї сім'ї.
Я вибираю свідомо недоспані ночі, розчарування і сльози.
Я вибираю бути в радості й горі, в подорожах і творчому домі, в роботі і дитячому сміху, в зневірі і кожному новому кроці та знати, що щастя засинає поруч.
Я вибираю бути сильною та бажаною.
Бо такою створив мене Бог і я покірна його бажанням.
• Найкраще, це бути поряд.
Коли все таємне й болюче ховається за дверима твого дому,
Коли твоє тепло колихає моє стривожене серце і
збирає мене мов крихти, до ладу.
Тоді граціозна і впевнена леді, створює нові матерії, багато регоче, збирає зорі тобі в кешені, аби їхнє світло освічувало
шляхи якими ти стомлений повертаєшся до дому, аби гріло тебе коли мене не має поряд.
Найкраще, це бути разом.
Знати, що ти кохатимеш мене навіть невиліковно хвору.
Тоді наші амбіції відходять в сторону.
І ще невстигнувши посваритись, ми пробачаємо один одному.
В нас немає гордині, ми одне ціле і коли місяць у повені надто чутливі до холоду.
Найкраще, це чути твоє:
"все буде добре!",
коли я знервована, заплакана і розчарована.
Найкраще, це знати, що ти завжди поряд і я можу тобі довіряти, навіть коли ти триматимеш пістолет біля моєї скроні/довірятиму.
Найкраще, це бути поряд!
• Зітру з паперу сотні слів.
І не залишу за собою нічних слідів.
Хемерна постать прокрадається до моїх мрій.
Не чіпай навіть руками моє серце, все інше забирай.
Хто ж він, лицемір ?
Зухвалий художник?
Бібліотекар чорних книг?
Той хто грає у покер на життя?
Я вірю – навіть в гнилих до ниток душ є совість і ховається у п'ятках доброта – я вірю.
Шукай мене на старих вокзалах.
Десь поміж хмар.
Чи на краю галактик.
Сумуючи викарбуй на камені моє ім'я.
• Такого ще було.
Запах твого волосся
Вечірня ніжність
На гойдалках знову
Ніжиться втомлене сонце
Випиваю місяць
Залишаю тобі зорі
Тримай мої руки
Тримай мою совість
Ти доречі з Марсу
Я здаеться з Венери
Такі pізні
Та в нас спільні мігрені,
шкаф, ліжко,
будинок, двері і совість теж спільна
Згодом ще й діти, внуки, старість
Так
Я божевільна а ти ще доcі мій лікарь.
Терпи мене … лікуючи.
Для підготовки обкладинки видання використана художня робота автора книги.
Фотограф: Олег Черненко
Обкладинка володіє авторськими правами автора книги.