Осип Андреевич Мончаловский
Петръ Великій въ Галицкой Руси
* * *
„Въ Ярославлѣ Петръ свидѣлся съ королемъ Августомъ и 30 мая заключенъ былъ между ними договоръ, въ силу котораго оба монарха обязались выставить корпусъ войска противъ шведовъ, a царь обязался дать королю 100.000 рублей и не вводить больше своихъ войскъ въ полъское королевство"[43].
* * *
„Вѣдомости, присланныя. чрезъ нѣмецкую почту Мая въ 10 день – напечaтaнныя въ Москвѣ 1711 г. мая въ 29 день. Изъ Львова отъ 22 апрѣля: Его царское величество въ Яворовѣ короля Августа (II) ждетъ. Русскія войска въ Полонное пошли и за ними польскія хоругви. Воевода Кіевскій отъ Бѣлой Церкви съ урономъ въ Бендеръ возратился. Отъ рубежа иной вѣдомости нѣтъ; токмо что король свѣйскій еще въ Бендерѣ ждетъ отчаяніемъ турецкой помощи".
* * *
„Діаріушъ или поденная. вѣдомость". «Вѣдомости», писанныя «изъ легару изъ Волоской земли изъ за Днестра за милю», напечатанныя въ Москвѣ 1711 г. іюня въ 22 день – упоминаютъ o свиданіи въ Ярославлѣ царя съ польскимъ королемъ[44].
* * *
«Царь Московскій Петръ Алексіевичъ былъ во Польщи и часъ немалый мешкалъ въ Яворовѣ зъ королевичомъ Его милостью Константиномъ[45]: a потомъ пошолъ зъ войсками своими въ землю Волоскую противко Турка".Послѣ замѣтки: „a у насъ явилася южь летучая саранча, першая але неслыхано густая
дня Августа и четвертаго и барзо шкодила, збожу и городамъ" – записано:
"Тогожь праве часу и царь Московскій повертаючи з землѣ турецкой ишолъ черезъ Золочовъ до Польски знову, a тамъ мало що скуралъ, бо му много войска побито и мусѣлъ o примиря просити[46]".
* * *
Roku tego (1711) cesarz turecki wypowiedział belium offensivum carowi moskiewskiemu, dając apertissime protekcyą królowi szwedzkiemu. A gdy car posłyszał, że się już turecka i tatarska potenсya wszystkiemi siłami na niego gotują, mając wojska dosyć w pogotowiu nad granicą samą wiszącego, od Wołoch, zamyślił uprzedzić Turków; jakoż tak uczynił. Zjechał car naprzód do Jarosławia, gdzie też i król August przybył w wielkim gronie senatorów polskich; chciał car, i król był tej intencyi,żeby było koniecznie namówić i wprawić w wojnę z Turczynem rzeczpospolitą ale żadną miarą przytomni senatorowie na to pozwolić nie chcieli, ani też mogli; bo decisio zaczęcia wojny do sejmu należy, a pakta też karłowickie jeszcze były nie wyszły, których expiracya czasu dopiero w r. p. 1724 była. Podczas tej rady sprawował hetman wielki koronny Sieniawski córce swojej chrzciny: ojców chrzestnych było trzech: król polski, car moskiewski i Rakocy. Wielkie tam ci levati parentes dali upominki, a najbogatsze ofiarował Rakocy, bo misę wielką złotą pełną klejnotów bardzo kosztownych. Dama, którą chrzczono, miała natenczas lat trzynaście; chrzciny owe nie w kościele były, ale w polu pod namiotami od prawowały się[47].
